Оцінка зносу легендарного репортера Canon EOS-1D Mark II

Камера Canon EOS-1D Mark II – справжній динозавр із золотої ери репортажної фотографії. Випущена у 2004 році з 8.2-мегапіксельним сенсором формату APS-H, вона була головною зброєю спортивних фотожурналістів на Олімпіадах та чемпіонатах світу. Сьогодні цю камеру купують колекціонери, поціновувачі "жирного" пікселя і ті, кому потрібна "одиначка", що не вбивається, за скромні гроші. Але саме її вік та професійне минуле роблять перевірку пробігу найважливішим кроком перед покупкою.

Репортери знімають серіями. 1D Mark II видає кулеметні 8.5 кадрів за секунду. За 20 років свого життя більшість таких тушок відзняли колосальні обсяги матеріалу. Знайти "живу" одиницю з пробігом менше 100 тисяч кадрів сьогодні - це щось із галузі фантастики. Тому, купуючи цю легенду, ви повинні точно знати, скільки ще ресурсу залишилося у її броньованому тілі.

Броньований затвор та ресурс у 200 000 кадрів

Конструкція серії EOS-1D – це зразок надійності у фотоіндустрії. Затвор Mark II був спроектований для роботи в найжорстокіших умовах: під зливою, на лютому морозі і в пилу стадіонів. Металеві ламелі та надпотужний механізм підйому дзеркала видають звук, схожий на постріл. Офіційний ресурс цього вузла заявлено лише на рівні 200 000 спрацьовувань.

Насправді одиниці часто виходжували по 300-400 тисяч кадрів до першої заміни затвора. Але з огляду на вік камери (їй понад 20 років!), втома металу та пересихання мастила неминучі. Купуючи 1D Mark II з пробігом 250 тисяч, ви повинні бути готові до того, що затвор може вимагати дорогого ремонту, запчастини на який зараз знайти вкрай складно.

Як прочитати системний лог пробігу зі старих RAW файлів

На відміну від сучасних аматорських камер Canon, які часто приховують інформацію про пробіг, професійні одиниці (включаючи 1D Mark II) педантично фіксували кожен кадр. Проте протоколи запису метаданих на початку 2000-х років відрізнялися від сучасних.

Лічильник затвора (Shutter Count) прописується в глибокі системні теги MakerNotes формату RAW (.CR2) або старих файлів TIFF, які генерувала камера. Звичайними програмами перегляду цю інформацію не вивудити - потрібні спеціалізовані парсери, здатні працювати зі специфічною архітектурою старих процесорів DIGIC II.